Діяльності школярів у процесі навчання

Методи названої групи використовують з метою стимулювання та мотивації навчальної діяльності школярів, їх збагачення навчальною інформацією. Їх поділяють на дві підгрупи. До першої входять методи формування пізнавальних інтересів учнів. До другої — методи, спрямовані на формування почуття обов'язку і відповідальності у навчанні.

Розглянемо методи формування пізнавальних інтересів.

Метод навчальної дискусії — суперечка, обговорення будь-якого питання навчального матеріалу. Цей ме­тод ґрунтується на обміні думками між учнями, вчите­лями й учнями, вчить самостійно мислити, розвиває вміння практичного аналізу і ретельної аргументації ви­сунутих положень, поваги до думки інших. Навчальна дискусія використовується під час спільного розв'язан­ня проблеми класом або групою учнів, її мета — обгово­рення наукових положень, даних, що потребують безпосередньої підготовки учнів за джерелами ширши­ми, ніж матеріал підручника. Як метод формування ін­тересу до знань, вона покликана не лише дати учням нові знання, а й створити емоційно насичену атмосфе­ру, яка б сприяла глибокому проникненню їх в істину, отриманню від цього позитивних емоцій. Під час дискусії учні взаємно збагачуються навчальною інформацією. Од­ні з них усвідомлюють, що ще не все знають, і це спону­кає їх до заповнення "прогалин", інші — відчувають задоволення від того, що знають більше за інших, і праг­нуть утриматися на такому рівні.

Навчальна дискусія створює оптимальні умови для попередження можливих помилкових тлумачень, для підвищеної активності учнів і міцності засвоєння ними матеріалу. Вона вчить прийомів аргументування, нау­кового доведення. Участь у дискусії виховує в учнів умін­ня активно обстоювати власну точку зору, критично під­ходити до чужих і власних суджень. Але цей метод тіль­ки тоді дає бажаний результат, коли навчальний про­цес відбувається в атмосфері доброзичливості, поваги до думки товариша, що дає змогу кожному висловлюватися, не боячись осуду, скептицизму тощо.

Метод забезпечення успіху в навчанні — метод, який передбачає допомогу вчителя відстаючому учне­ві, розвиток у нього інтересу до знань, прагнення за­кріпити успіх. Цей метод ефективний у роботі з учня­ми, які мають проблеми з навчанням. Учитель надає такому учневі допомогу доти, поки він наздожене од­нокласників і отримає першу хорошу оцінку, яка під­німає настрій, пробуджує усвідомлення власних мож­ливостей і на цій основі прагнення закріпити успіх. Уважно спостерігаючи за навчальною діяльністю кож­ного учня, вчитель може своєчасно прийти на допомо­гу тому, кому вона потрібна. Так запобігають появі про­галин у знаннях окремих учнів і водночас усувають причини незадоволення й небажання вчитися. Забез­печення успіху в навчанні ефективніше, коли в учнів зміцнюють віру у власні сили, пробуджують почуття власної гідності.

Метод пізнавальних ігор — спеціально створена за­хоплююча розважальна діяльність, яка має неабиякий вплив на засвоєння учнями знань, набуття умінь і на­вичок. Гра у навчальному процесі забезпечує емоційну обстановку відтворення знань, полегшує засвоєння нав­чального матеріалу, створює сприятливий для засвоєн­ня знань настрій, заохочує до навчальної роботи, зні­має втому, перевантаження. За допомогою гри на уро­ках моделюють життєві ситуації, що викликають інте­рес до навчальних предметів.

Метод створення ситуації інтересу в процесі викла­дання навчального матеріалу — використання ціка­вих пригод, гумористичних уривків, тощо якими легкопривернути увагу учнів. Особливе враження справляють на учнів цікаві випадковості, несподіванки з жит­тя й дослідницької діяльності вчених.

Метод створення ситуації новизни навчального ма­теріалу — передбачає, що у процесі викладання вчи­тель прагне на кожному уроці окреслити нові знання, якими збагатилися учні, створює таку морально-пси­хологічну атмосферу, в якій вони отримують моральне задоволення від того, що інтелектуально зросли хоча б на йоту. Коли учень відчує, що збагачує свій багаж знань, свій словниковий запас, свою особистість, він цінуватиме кожну годину перебування в школі, нама­гатиметься ефективніше працювати над собою.

Метод опори на життєвий досвід учнів — полягає в тому, що у повсякденному житті за межами школи во­ни щодня спостерігають найрізноманітніші факти, яви­ща, процеси, події, які можуть базуватися на певних закономірностях', з якими учні знайомляться під час вивчення шкільних предметів. Наприклад, спостерігаю­чи за процесом зведення будівлі, вони бачать, як за допомогою важелів пересувають важкі предмети, як по­дають на висоту цеглу або розчин за допомогою просто­го пристрою, не підозрюючи, що ці механізми діють на основі певних принципів (принцип дії важеля, прин­цип дії рухомого і нерухомого блоків). "Відкриття" на уроці наукових основ протікання процесів, які учні спо­стерігали в житті чи самі брали в них участь, викли­кає інтерес до теоретичних знань, формує бажання піз­нати суть спостережуваних фактів, явищ, що оточують -їх у житті. Тому, готуючись до уроку, вчитель повинен визначити, що в новому навчальному матеріалі може бути відоме учням, на що можна буде спертися.

Охарактеризуємо методи стимулювання обов’язку й відповідальності в навчанні.

Ці методи передбачають пояснення школярам сус­пільної та особистої зннчущості учіння; висування ви­мог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку; заохочення до сумлінного виконання обов'яз­ків; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби — вказівні на недоліки, зауваження.

Почуття відповідальності виховують залученням слабших учнів до повторного виконання зразків робо­ти (варіантів) сильніших (наприклад, можна запропо­нувати учневі розв'язати виконану вже задачу раціональ­нішим способом або задачу, розв'язану сильним учнем, повторити оригінальне обґрунтування історичного явища та ін.); закріпленням усталених способів діяльності (по­стійним ускладненням їх); повторним залученням шко­лярів до аналізу складних завдань; підтриманням емо­ційно-творчої атмосфери на уроці; вмінням учителя ви­сувати вимоги і перевіряти їх виконання (повторно, в системі, засобами багаторазових відповідей на одне й те саме запитання, кооперуванням, порівнянням).